Якими би не були сучасні тренди та нові модні тенденції, ми завжди повертаємось до національного крою, який ніколи не втратить своєї актуальності. Національний німецький крій – це не просто образ, це ціла історія, культура та естетика, пише сайт berlinka.info. Пропонуємо вам поринути в атмосферу стильного Берліна та околиць минулого і більше дізнатися про національний німецький крій.
Історія німецького крою
Історія німецького крою розпочинається в далекому шістнадцятому столітті. Розвиток національного одягу був обумовлений різними міськими та державними указами. Німецький крій створювався з ретельністю та особливою увагою до найменших деталей: тканин, видів одягу, ціни, якості, аксесуарів, кольорів та кроїв. Кожна верства суспільства мала свій окремий костюм. Наприклад, знать могла носити строкаті прикраси та вишивку. Натомість селяни не мали можливості та й права стилізувати свій образ вишуканими деталями.
Такі обмеження тривали аж до дев’ятнадцятого століття. Саме в цей період почав формуватися національний німецький крій таким, яким сьогодні його знають сучасники.
Тканини німецького національного крою
Як ми вже згадували, до дев‘ятнадцятого століття дорогі тканини, вишукані прикраси та хутро могли носити лише дворянство та духовенство. Якщо говорити про конкретні образи, то вони відрізнялися відповідно до економічної ситуації регіону. Від цього також залежав вибір тканини.
У багатших населених пунктах одяг шили з дорогих іноземних матеріалів. Усе вирішували деталі. Наприклад, модниці з острова Фер у дев’ятнадцятому столітті носили сукні з 12 срібними ґудзиками. Натомість жительки острова Амрум могли одягати сукні максимум із 8 ґудзиками. Багатії замовляли одяг і прикраси з Англії та Іспанії. Це були вишукані та дорогі тканини, такі як шовк, шкіра та натуральне хутро.
Основу одягу селян переважно становили натуральні тканини: шерсть та льон. Більшість селян виготовляли матеріали для костюмів самостійно. Це дозволяло їм значно економити та навіть заробляти на продажі власноруч зроблених тканин.
Цікавим є факт: економіка дійсно дуже сильно впливала на якість та тканини національного одягу. До прикладу, у Марбурзі на початку дев’ятнадцятого століття жінки носили одяг з бавовни та льону. А вже у двадцятому столітті їхній гардероб складався з одягу з дорогих тканин: шовку та сукна.
На моду Берліна значно вплинуло проголошення міста столицею Німецької імперії у 1871 році. Із цього періоду Берлін став справжнім осередком моди та містом, на яке рівнялися інші. Модниці столиці дійсно відрізнялися від жителів інших міст: вони одягали найдорожчі тканини та формували нові засади національного крою.
Особливості німецького національного крою
Традиційний німецький національний крій складається з двох видів: одягу для чоловічої та жіночої статі – трахтен, та суто жіночого образу – дірндл.
Чоловічий національний німецький костюм у Берліні та в інших багатьох регіонах включав у себе шкіряні штани, сорочку, жилет, сюртук, шляпу з пір’ям, а також гетри та черевики на товстій підошві.
Часто довжина сюртука вказувала на сімейний статус. Штани виготовляли переважно зі шкіри оленів. Решту елементів одягу прикрашали вишивкою та іншими деталями, але це залежало від регіональних особливостей. Найпопулярнішими тканинами були вовна, льон та шерсть.
Велику увагу модники з Берліна приділяли аксесуарам, а особливо капелюхам. Вони могли бути різних форм та матеріалів. У залежності від статусу їх прикрашали перами або іншими елементами декору.
Жіночий німецький крій – дірндл – складався з пишної спідниці, блузки, корсету, фартуха та аксесуарів. Берлінки часто прикрашали свій образ мереживом, пишними бантами та іншими деталями, які також залежали від регіональних особливостей. Жіночий крій міг бути різних кольорів та матеріалів. Німкені дуже полюбляли металеві прикраси, пишні стрічки, вишукані пера та аксесуари.
Як змінювався національний німецький крій?
Ми вже згадували, що на національний німецький крій впливало безліч чинників, а особливо економіка. Багато чого змінювали окремі прошарки населення. Навіть заможні селяни через низку заборон були обмежені в можливостях та не мали змоги виглядати на рівні з дворянами чи духовенством. Однак, незважаючи на це, вони шукали всі можливі способи не відрізнятися від еліти. Саме так і утворилися різні варіації національного крою. У більшості ситуацій заможні селяни створювали образи, які були дуже близькі до національних традицій. Вони брали за основу традиційний одяг, але могли змінювати їх форму, вигляд та навіть призначення. Також при цьому вони буквально втрачали символічне значення кольорів, матеріалів та дрібних деталей, від яких і залежить особливість німецького крою.
Можна навести безліч прикладів, найкращим із них є сучасний німецький дірндл. Сьогодні це коротка жіноча блузка з пишними рукавами та відкритими плечима. Якщо пригадати історичний варіант, то він значно відрізняється від сучасного крою. Жилетку сучасні берлінки одягають для того, щоб підкреслити фігуру, а не для того, щоб показати свій соціальний статус. Сучасні варіації національного крою чудово демонструють історію розвитку німецького стилю та чинники, які впливають на нього.