Німецька письменниця, есеїстка та сценаристка Кріста Вольф представила читачам унікальний погляд на розділену Німеччину. Її твори висвітлюють недосконалості владних структур та демонструють вплив ідеологій нацизму й комунізму на життя окремих людей. Крім того, центральними темами творчості є гуманність, фемінізм і самопізнання, що актуальні й у XXI сторіччі. У багатьох своїх роботах Вольф використала хворобу як метафору. Вона була письменницею скрупульозної чесності, яка завжди намагалася розкрити істину навіть за найскладніших обставин. Докладніше про шлях відомої німкені та її творчість читайте далі на berlinka.info.
Ранні роки
Кріста Вольф (уроджена Іленфельд) народилася 18 березня 1929 року в місті Гожув-Великопольский у пронацистській родині середнього класу. Після закінчення Другої світової війни вона переїхала із сім’єю до Східної Німеччини, підконтрольної СРСР. Вольф здобула освіту в Єнському та Лейпцизькому університетах, після чого влаштувалася на роботу в спілку письменників Deutscher Schriftstellerverband та в книжкові видавництва. З 1962 року вона працювала штатною письменницею. Працюючи редакторкою у видавничих компаніях Verlag Neues Leben і Mitteldeutscher Verlag і літературним критиком у журналі Neue deutsche Literatur, Вольф часто спілкувалася з антифашистами та комуністами, багато з яких або повернулися з еміграції, або з ув’язнення в концтаборах. Пізніше вона використала почуті історії у своїх книгах.
Авторка історичних романів
Свій перший роман Кріста Волф видала в 1961 році – Moskauer Novelle. Події відбуваються в Росії в червні 1959 року. Педіатриня зі Східного Берліна Віра Брауер проводить у Росії три тижні як член робочої групи, мета якої – обговорити співпрацю з російськими колегами. Один із перекладачів у групі виявляється знайомим Віри. Разом із Павлом Кошкіним вона працювала наприкінці Другої світової війни, коли росіяни окупували село, у якому жила педіатриня. Тоді в Німеччині між цими двома спалахнула іскра. У Росію вони вже двоє поїхали одружені, однак відчули сильний потяг одне до одного. Віра виявляє, що її воля слабшає щоразу, коли вона проводить час із Павлом. Але чи варта спокуса ризику втрати того, що вони будували роками, особливо, зважаючи на те, що незабаром їх знову чекає розлука?
А втім, книга – це не просто історія кохання. Важливим є історичний аспект. Пересічному читачу складно повірити в те, що це перша робота письменниці. Moskauer Novelle складається з 10 розділів. Хоча події здебільшого відбуваються в один і той же період, але час від часу трапляються спогади про кінець війни. Вони заповнюють прогалини в характері стосунків Віри та Павла.
Другий роман – Der geteilte Himmel (1963) – закріпив репутацію Вольф як талановитої письменниці на історичну тематику. Ця робота досліджує політичні й романтичні конфлікти героїв – 19-річної Рити та на 10 років старшого Манфреда. Рита походить із сільської місцевості та є дуже емоційною, а Манфред – типовий раціональний міський житель. Дія починається в Східній Німеччині в червні 1961 року, незадовго до будівництва Берлінської стіни. Пара живе разом із батьками Манфреда в німецькому місті Галле. Рита здобуває педагогічну освіту, вимушено беручи участь у соціалістичній робочій бригаді на підприємстві Waggonbau Amendorf, що будує залізничні вагони. У цей час її обранець працює хіміком.
Манфред розчаровується в майбутньому Німецької Демократичної Республіки (НДР) після того, як чиновники відмовляються від одного з його інженерних проєктів. Він тікає до Західної Німеччини, прагнучи більшої особистої та професійної свободи. Рита відвідує коханого й безрезультатно намагається вмовити його повернутися. Незабаром після її приїзду додому будується Берлінська стіна. Рита вирішує вкоротити собі віку, але її рятують.
Спочатку роман розповідає історію двох закоханих героїв, однак поступово розвивається в складніший сюжет, пов’язаний із політичними подіями. Назва твору стала метафорою розділеної Німеччини, адже дослівно перекладається як «Розділене небо». За роман Вольф була нагороджена німецькою літературною Премією імені Генріха Манна. Вона описала спосіб життя в Західній Німеччині як комерційний і матеріалістичний, у той час як східна частина для неї виглядає більш орієнтованою на мораль, хоча й також має безліч недоліків. Деякі елементи біографії Рити письменниця почерпнула з власного життя, наприклад про зростання без батька й роботу в специфічній бригаді.
У 1968 році вийшов роман Nachdenken über Christa T. про вчительку Крісту, яка ставить під сумнів свої соціалістичні переконання та життя в НДР, а потім передчасно помирає від лейкемії. Попри те, що твір добре сприйняли західні критики, але його заборонили продавати в Східній Німеччині. До слова, роман біографічний, оскільки прототип головної героїні – це Кріста Табберт – подруга дитинства Крісти Вольф. Ця книга демонструє небезпеки та наслідки, які трапляються з людиною, коли вона інтерналізує суперечності суспільства. Крім того, Вольф написала чимало інших робіт.
Найвідоміша книга
У 1983 році був опублікований роман «Кассандра». Це, мабуть, найважливіша книга Вольф, що перекладена багатьма мовами. У ній битва під Троєю переосмислюється як війна за економічну владу та перехід від матріархального суспільства до патріархального. Вольф переказує історію падіння Трої, але з погляду Кассандри – легендарної героїні давньогрецької міфології, що передрекла цю доленосну подію. Обдарована пророчими здібностями, але водночас проклята, вона вимушена переживати недовіру людей до її пророцтв. Коли війна таки настає, Кассандра розкриває динаміку питань гендеру, влади та патріархату, що робить історію надзвичайно актуальною для сучасних читачів.
Очікуючи власної неминучої смерті, провидиця розмірковує над оманливою природою війни, своєю долею та роллю в житті. Відкинута та зневажена чоловіками, вона розуміє, що її передбачливість – одночасно дар і прокляття. Невіддільною частиною оповіді є дослідження ролі жінок у суспільстві, де домінують маскулінність і конфлікти. Кассандра виступає голосом тих, хто історично залишався «за бортом», демонструючи жорстокість, яку зазнають жінки під час війни. Попри свій шляхетний статус, вона залишається пішаком у грі, організованій чоловіками.
Співпраця з урядом
У 1949 році Вольф приєдналася до Соціалістичної єдиної партії Німеччини, що існувала в радянській окупаційній зоні країни. Письменниця покинула партію аж у 1989-му, за 6 місяців до падіння комуністичного режиму. Записи «Штазі», таємної поліції Східної Німеччини, свідчать про те, що Кріста Вольф працювала інформаторкою уряду протягом 1959–1961 років. Після поразки нацистів у Другій світовій війні «Штазі» використовувала розгалужену мережу цивільних інформаторів для боротьби з політичними опонентами й дисидентами. У ту епоху співпраця з такими органами була чи не єдиним способом залишитися в живих і вільно працювати.
Офіцери «Штазі» розкритикували письменницю за її «стриманість», оскільки вона не надала жодної цінної інформації, і згодом відмовилися від співпраці. Попри це уряд уважно стежив за нею ще впродовж майже 30 років. Під час Холодної війни Вольф відкрито критикувала керівництво НДР, але зберігала вірність цінностям соціалізму та виступала проти возз’єднання Німеччини. Життя під наглядом «Штазі» німкеня описала в повісті Was bleibt. Хоча вона її завершила ще в 1979-му, але опублікувати вдалося лише в 1990 році. Померла легендарна авторка 1 грудня 2011 року в Берліні.