Як письменниця з Берліна Гедвіг Дом боролася за гендерну рівність

Гедвіг Дом – одна з найрозумніших і найдотепніших феміністок XIX століття. Письменниця активно боролася за право жінок на вищу освіту та участь у виборах. Ще тоді, в епоху тотальної дискримінації за ознакою статі, вона виступала за те, що мета життя жінки не обмежується заміжжям, материнством і хатніми справами. Вона висловлювала думки, що актуальні й у XXI сторіччі. Докладніше про радикальну руйнівницю парадигми консервативного суспільства, яка сформувала нове свідоме покоління жінок, читайте далі на berlinka.info.

Непросте дитинство

Маріанна Аделаїда Гедвіг Шлезінгер народилася 20 вересня 1831 року в Берліні в родині асимільованих євреїв. Що цікаво, її батьки офіційно не одружувалися до 1838 року, оскільки сім’я тата Гедвіг мала серйозні застереження щодо цього подружнього союзу та погрожувала йому позбавленням спадщини. Батько, Густав Адольф Готхольд Шлезінгер, працював виробником тютюну, а мама, Генрієтта Вільгельміна Юліх, походила з бідної сім’ї. Гедвіг зростала разом із 17 братами й сестрами.

Чуйна дівчина з жагою до знань, юна Гедвіг понад усе боялася жорстокої матері. У цілях нібито виховання вона часто вдавалася до побиття дочки. У таких конфліктних сімейних обставинах Дом відчувала, що до доньок ставляться принципово інакше, ніж до синів. До того ж дівчатам, на відміну від хлопців, доводилося задовольнятися поганою або дуже обмеженою освітою. Водночас Гедвіг спостерігала, як у деяких інших родинах середнього класу (і аристократичних) дівчата мали доступ до кращих можливостей для здобуття освіти. У той час як брати Гедвіг відвідували гімназію, дівчині довелося залишити школу у віці 15 років, щоби допомагати в хатніх справах. Через три роки вона змогла переконати батьків про важливість для неї навчання та вступила в педагогічну семінарію. Проте, хоча дівчина таки здобула кваліфікацію вчителя, вона пізніше писала у своїх роботах про те, що ті знання навряд чи перевищили найпростіший рівень і не досягли навіть рівня 7 класу.

Прихильниця емансипації жінок

У 1867 році Гедвіг Дом опублікувала своє перше дослідження – наукову працю обсягом 600 сторінок Die spanische Nationalliteratur in ihrer geschichtlichen Entwicklung про історичний розвиток іспанської національної літератури. Це неймовірне досягнення для жінки без вищої освіти! А вже з початку 1870-х років німкеня публікувала феміністські трактати, вимагаючи юридичної, соціальної та економічної рівності, а також борючись за виборче право для жінок. Наприкінці 1880-х вона опублікувала численні трактати про відродження феміністичного руху.

Дом також заснувала асоціацію Reform із метою боротьби за комплексну освітню реформу та можливості навчання в університетах для жінок. Письменниця відверто писала про те, що жінки не повинні виходити заміж лише тому, що так заведено, а лише, якщо самі цього щиро прагнуть. Вона заявила, що материнська любов не є природним інстинктом, до того ж не кожна жінка зобов’язана народжувати дітей. Дом часто акцентувала на важливості професійного розвитку для жінок, вважаючи, що домашні обов’язки та виховання дітей можна делегувати спеціальним інституціям.

Гедвіг Дом проводила критичний аналіз творів патріархальних мислителів, які з гумором коментувала, розвінчуючи міфи про перевагу чоловіків над жінками. Активістка – одна з перших феміністичних теоретиків, які стверджували, що гендерно-специфічна поведінка обумовлена соціальними умовами, а не визначається біологією. Деякі з вимог письменниці щодо емансипації жінок досі не реалізовані. Жінки XXI століття продовжують боротися за рівноправність у суспільному, трудовому та сімейному житті.

Була письменниця і пацифісткою, оскільки засуджувала війни в будь-якій формі, особливо зважаючи на те, що їх завжди породжує одержимість чоловіків силою та владою. Напередодні Першої світової війни вона різко розкритикувала «патріотичну лихоманку», опублікувавши статті на цю тему в комуністичному журналі Die Aktion. Крім трактатів, Дом писала казки, комедії, повісті, вірші та романи, у яких також порушувала тему рівноправ’я. Наприклад, наприкінці 1870-х років Гедвіг створила сценарії до кількох комедій, усі вони були поставлені в одному з берлінських театрів. У 1883 році німкеня втратила чоловіка, який роком раніше переніс інсульт, після чого почала писати романи й оповідання, намагаючись позбутися душевного болю.   

Найвідоміші твори

  • Was die Pastoren von den Frauen denken («Що пастори думають про жінок») 1872 року. У цьому памфлеті письменниця розкритикувала інший памфлет – Frauenfrage («Про жіноче питання») протестантського теолога Філіппа фон Натузіуса. Він розпочав свою роботу зі спроби довести, що доля жінки – лише шлюб. Він плутав звичаї та історичні умови із законами природи, вважаючи, що таке завдання жінки обумовлене біологією. А втім, на думку Дом, збагнути природу дано лише найглибшим розумам, геніям, як-от Ісаак Ньютон чи Миколай Коперник, але не посереднім письменникам. Вона відверто висміяла фон Натузіуса, який вирішив, що дослідив людський розум до такого ступеня, що може визначати вічний світовий порядок.
  • Die Antifeministen: Ein Buch der Verteidigung («Антифеміністки: Книга захисту») 1902 року. Ця книга спростовує поширені на той час тези щодо «гендерного порядку», який зазвичай пояснюється природою, традицією або божественною волею. У своїй звичній дотепно-іронічній манері Гедвіг Дом ділить противників жіночого руху та жіночої емансипації на чотири категорії: «старовіри», «борці за права чоловіків», «практичні егоїсти» і «лицарі Матері Долорози». Дом назвала «старовірами» тих, хто посилається на традицію з аргументом про те, що так було завжди й так має залишатися й надалі. «Борці за права чоловіків» – це ті, хто зацікавлений у забезпеченні своєї першості, свого домінування. Ознаку статі вони використовують як виправдання для власних дій і чіткої ієрархії між чоловіком і жінкою. До категорії «практичні егоїсти» належать прихильники ладу, за якого відбувається розподіл праці на користь чоловіків, а жінки беруть на себе всі домашні обов’язки. «Практичні егоїсти» підтримують гендерний режим, для якого характерні елементи домінування та підпорядкування. Щодо категорії «лицарі Матері Долорози», то це натяк на досить давній мотив, який поділяє жінок на два полюси: «свята» і «повія». Такий спосіб мислення небезпечний тим, що ідеалізує жіночий рід та вимагає від нього виправдовувати очікування суспільства, не дозволяючи рухатися життєвим шляхом самостійно. «Святій» жінці не дозволяється мати власні бажання, а натомість вона повинна лише страждати й бездумно підпорядковуватися чоловічій волі.

Особисте життя

У 1853 році Гедвіг Дом вийшла заміж за Ернста Дома – письменника, головного редактора журналу сатиричних жартів Kladderadatsch. Подружжя виховувало п’ятеро власних дітей. Усі чотири доньки здобули освіту, а син помер в 11-річному віці. Доми були відомими персонами в інтелектуальних колах Берліна, у цьому шлюбі письменниця відчувала себе вільною та щасливою.

Гедвіг Дом відійшла у вічність 1 червня 1919-го в Берліні у віці 87 років. Вона вважається однією з найважливіших фігур раннього німецького феміністичного руху. Дом була плідною письменницею, її роботи охоплювали широкий спектр тем, серед яких найважливіші – права жінок, освіта, шлюб і закон.

...