Психологія — це емпірична наука. Простою мовою це означає — «на основі досвіду». Це, своєю чергою, значить, що висновки робляться на основі спостережень або експериментів, а не лише на основі теоретичних міркувань. У ХІХ столітті сталося багато того, що назавжди змінило сферу психології й вона почала існувати, як окрема дисципліна. Крім того, у психології часто говорять про школи чи тенденції, тобто про різні підходи чи погляди на людей. Такі, також існували в ХІХ столітті. Біографію одного з відомих німецьких психологів, автора теорії неспецифічності психосоматичних захворювань, уродженця Берліна читайте на berlinka.info.

Шлях до медицини

Після закінчення берлінської Andreas-Realgymnasium у 1909 році, Стерн вивчав природничі науки та філософію протягом чотирьох семестрів у Берліні, Лозанні, Карлсруе та Страсбурзі, перш ніж звернувся до медицини. Під час військової служби в різних госпіталях у Страсбурзі, з серпня 1914 до листопада 1918 року, йому було присвоєно медичний докторський ступінь в 1915 році. До того ж у 1917 році Стерн здобув ще один докторський ступінь, на основі експериментальної роботи, працюючи під керівництвом Августа Мессера у Гіссені, ставши доктором психології.

На початку 1918 року йому було доручено керівництво психологічною лабораторією Страсбурзької психіатричної клініки. Після окупації Страсбурга Еріх переїхав до психіатричної клініки в Гамбурзі-Фрідріхсберзі, як лікар-стажист, а в січні 1919 став постійним науковим співробітником Психологічного інституту, щойно заснованого університету, який очолював Вільям Штерн.

Керівництво Інститутом психології

Після того, як у жовтні 1919 року його заявку на абілітацію було відхилено, Стерн поїхав до Гіссена й у червні 1920 року завершив абілітацію з експериментальної психології та педагогіки у Мессера. З 1924 року він професор, а з 1927 року вже очолював нещодавно заснований Інститут психології, вивчення молоді та корекційної освіти Майнца. 

У 1933 році він був звільнений з «расових причин» і емігрував через Швейцарію до Парижа, де працював в університетській дитячій психіатричній клініці, доки сюди не вторглася німецька армія. Потім втік на південь Франції. Тут Стерн уникнув загрози депортації, залишившись у легеневому санаторії. 

Після війни професор працював лікарем у Вільнев-Сен-Дені (біля Парижа), доглядав за постраждалими від війни дітьми, а з 1950 року знову працював у дитячій психіатричній університетській клініці в Парижі. У 1955 році він переїхав до Кільхберга поблизу Цюриха, де в 1955 році помер Томас Манн. 

Науковий доробок

Маючи понад 350 публікацій, у тому числі 24 монографії, Еріх Стерн зробив собі ім’я в галузі тестової психології, тестування здібностей, спеціальної освіти, педагогічної психології, дитячої психіатрії та психосоматичної медицини. У психології тестів, як співробітник Вільяма Стерна, він був одним із піонерів вимірювання інтелекту. Професор Еріх Стерн переклав «тест тематичної апперцепції» (TAT) з англійської на французьку в 1949 році й на німецьку в 1952. (Експериментальний аналіз особистості за тестом Мюррея). Його теоретичні підходи мали особливо тривалий ефект у психосоматичній медицині. Його праця «Життєві конфлікти як причина хвороби» була одним із перших німецькомовних підручників у цій галузі. На противагу панівній теорії Франца Александера, згідно з якою специфічні конфлікти призводять до специфічних психосоматичних захворювань, він представляв свою «теорію неспецифічності психосоматичних захворювань». Хоча, цей підхід спочатку зустрів різке несприйняття в наукових колах, зараз він є загальновизнаною теоретичною конструкцією для пояснення генезису цих хвороб.