Недарма говорять, що нове – це добре забуте старе, найкращим підтвердженням цієї істини є мода. Нерідко повертаються тенденції, популярні у середині 20 століття, хіба що з незначними змінами у декорі або оформленні. Тим більш цікаво повернутися у минуле та ознайомитися з новинками моди позаминулого та минулого століття. Для жінок характерно звертати увагу на вбрання відомих у світі зірок, зокрема акторів і політиків. Але й сучасні новинки вони не ігнорують. Тож не дивно, що й самі модельєри часто надихаються історією, щоб відшукати цікаві ідеї. Мало хто знає, але до середини минулого століття Німеччина вважалася столицею моди, а задавав тему Берлін. Так що у старих журналах можна відшукати чимало цікавого. Більше на berlinka.info.
Як зародилася німецька мода?
Історики запевняють, що до кінця 16 століття вбрання німців не відрізнялося яскравими фарбами, носили малопомітні, скромні кольори. Інтерес до брунатного та бежевого з’явився разом із іспанською модою, німці перейняли ще й елементи костюмів, зокрема, розрізи на рукавичках. Суто німецька мода почала формуватися лише наприкінці 19 століття, коли з’явилася можливість випускати та шити індивідуально різноманітний одяг. Головним трендом тих часів став модерн. Берлінські кравці та власники приватних крамниць почали потроху прибирати з вітрини помпезні вбрання, замінюючи на простіші та практичніші моделі.
Модні тенденції у Німеччині кінця ХІХ століття
Важливими елементами моди кінця 19 століття стали драпірування, ніжні кольори, рослинна тематика у вишивці та оздобленні. Жінки почали робити високі зачіски та спадаючі локони. Тривалий час у моді були корсети та багатошарові композиції з тканини, які допомагали підкреслити талію й створити візуальний обсяг на сідницях, щоб випирали на контрасті з корсетом. Виходив S-подібний силует. Варто нагадати, що основна лінія модерну – вигин, потребу в якому модельєри пояснювали тим, що цей стиль наслідує природу, де немає прямих форм.
Що обирали берлінські жінки на початку XX століття?
На модні тенденції цих часів суттєво вплинула Перша світова війна. Коли чоловіки пішли на фронт, жінкам довелося братися за чоловічі професії, а це вимагало зручного одягу. Довелося вкоротити низ суконь, який міг вже сягати й вище щиколотки. Тяжкий багатошаровий одяг замінили на легкі блузи, довгі спідниці-“дзвіночки” та пальто. З кольорів переважали нейтральний сірий та жалобний чорний. У моду ввійшли високі та вузькі комірці-стійки на сорочках та блузках, щоб підкреслювати поставу й виразність жінки. Обов’язково носили капелюшки, багато прикрашені вироби одягали лише до церкви або на родинні свята.
З 1926 року Німеччину охопив економічний бум, жінки почали активно долучатися до громадського та спортивного життя, намагалися будувати кар’єру. Це позначилося і на іміджі, котрий вимагав іншого одягу. Представниці шляхетних і заможних кіл відмовилися від звичних корсажів, модними прикрасами стало кольорове пір’я, бахрома, висячі сережки. Тон задавала Коко Шанель, берлінські фрейлейн і фрау перейшли на сукні з вузьким силуетом і спідницями до коліна. У кожній шафі можна було побачити сукні-флапери та сукні чарльстон, а також хутра. Змінилися й зачіски. Дами відмовилися від довгого волосся на користь коротких бобів. Доповнювали образ довгі перлинні намиста й сумочки з тюля.
Модні образи німкень 1930 років
Як свідчить історія, модні тенденції нерозривно пов’язані зі змінами у країні. Так масове безробіття, економічні негаразди з початку 1930 років змусили мешканок Німеччини переглянути модні тенденції. Роки вечірок та гламуру пішли у минуле, головним показником модних речей стала їхня практичність. Жінки швидко оцінили новий матеріал нейлон, який добре себе зарекомендував у блузах та спідницях. Але й приклад популярних особистостей теж давався взнаки, на перше місце ставили підкреслення жіночності. Сотні берлінських жінок почали копіювати вбрання зірки Марлен Дітріх: широкі сукні у доповненні короткими болеро. Сукні шили здебільшого з підтягнутою талією, щоб підкреслити ноги. А от декольте робили скромним.
Віяння моди 1940 років
У роки Другої світової війни про моду довелося на тривалий час забути. Прикраси, вишивки, хутра, аксесуари перестали носити, їх частіше продавали, аби вижити. Носити боялися, аби не приваблювати грабіжників. Вдягалися скромно, шили речі так, аби витрачати якомога менше матеріалу. Так з’явилися короткі вузькі сукні, спідниці-“олівець”, які шилися економно, але добре підкреслювали силует. У моду увійшли привабливі для дам рукави-“метелики” та широкі підплічники, які допомагали візуально сформувати фігуру. Охоче купували одяг з синтетики, котрий можна було довго носити без втрати зовнішнього вигляду.
Дався взнаки і поширений військовий стиль як більш практичний. Мешканки Берліну почали носити прості костюми з широкими плечима та вузькою завищеною талією. Варто додати, що нова арійська ідеологія, запроваджена Гітлером, диктувала природність у зовнішності та простоту вбрання. У ці роки Берлін викреслили з переліку столиць моди, що не могло не позначитися на настроях модниць. Але при занепаді фешн-індустрії берлінські модельєри примудрилися запровадити нову моду – різні моделі жіночих штанів. Їх почали блискавично розкуповувати ще й через велику практичність. Чимало німкень перешивали костюми братів та чоловіків, які воювали на фронті.
Післявоєнна мода та спроби повернутися у фешн-індустрію
Коли завершилася Друга світова війна провідні німецькі дизайнери Хайнц Остергард і Улі Ріхтер спробували зробити ставку на повернення жіночності у моді. Пропонували жінкам пишні спідниці до колін, сукні з декольте у вигляді човника, талію рекомендувалося підкреслювати поясом. Виявилося, що дами охоче купують таке вбрання. Але й від штанів відмовлятися не хочуть, бо цей одяг довів свою зручність та практичність.
Німецький журнал мод першим у світі запропонував вбрання прет-а-порте, цей одяг оцінили як досить стильний і водночас – практичний для повсякденного носіння. Але тут почали відбуватися важливі політичні зміни. Країна поділилася навпіл, збудували Берлінську стіну, у НДР почав насаджуватися культ однотипного одягу в радянському стилі. А у західній частині Берліну – навпаки, активно підтримували в ці роки ідеї сексуальної революції, а наразі з тим – яскравий, стильний одяг більше спортивного типу. На подіумі почали демонструвати молодіжні фасони, які стали приміряти мешканки Берліну старшого віку. Зокрема обтислі джинси, котрі сиділи на фігурі як легінси і добре поєднувалися з балетками, спідницями-“олівцями” та широкими нижніми спідницями.
Допомога від Крістіана Діора
Для багатьох німецьких модниць, які з певних причин не могли носити речі молодіжного стилю, справжнім порятунком став “новий образ” Крістіана Діора. Той широко рекламував простий, але елегантний варіант: спідниці, які розкльошувалися до ікри ноги з обтислими фігуру блузками. Стриманий крій, жіноча баска і складні лацкани – такий образ мешканки Берліну цілком відповідав екстравагантності 1950 років. Від штанів починали відмовлятися, за винятком хіба що капрі.
Чимало німецьких модниць копіювали зірку Одрі Хепберн: комплект “двійка” або спідниця з блузкою вдень і зухвалі коктейльні сукні з вільними плечима увечері. Обов’язково – макіяж і взуття на підборах, щоб підкреслити ноги. Довге волосся тоді носили у високих зачісках, фіксуючи шпильками, а коротке зачісували назад або вкладали хвилями. Знову увійшли в моду капелюшки. Їх називали елегантним аксесуаром, жодна пристойна фрейлейн або фрау не могли вийти з дому без такого предмета одягу. Можна було придбати парадний варіант і для повсякденного носіння, так що вибір всі мали широкий. Друга половина 20 століття принесла зовсім інші віяння моди, але це – вже наступна сторінка історії.