Берлінська історія знає чимало неординарних людей, але Айя Кгема (Ayya Khema) виділяється особливо. Її життя досі вивчають дослідники: ким вона була, які таємниці приховували її подорожі та вибір духовного шляху. Айя не просто стала буддійською черницею – вона створила простір для жінок у буддизмі, організувала першу міжнародну конференцію. А ще заснувала центри у різних країнах і до кінця життя приймала учнів у Будинку Будди (Buddha Haus) у Мюнхені. Ця жінка стала першою повністю висвяченою черницею Тхеравади (Theravāda) за останню тисячу років. Її історія – як маленькі дверцята у великий і несподіваний світ, який вона відкривала для всіх, хто був готовий зазирнути. У ній поєдналися мудрість, відвага та наснажливий приклад життя, який змінює уявлення про духовність і роль жінки в буддизмі. Далі на berlinka.info.
Вітри змін
Справжнє ім’я цієї жінки – Ільзе Куссель (Ilse Kussel), вона народилася у серпні 1923 року у єврейській родині Берліна. Дівчинці виповнилося лише 10 років, коли Гітлер прийшов до влади, що змінило долю сотень тисяч євреїв. Малу встигли вивезти з Німеччини разом з іншими 200 єврейськими дітьми. У 15 років дівчина перебралася до родичів у Шотландію, а у 1941 році на японському вантажному кораблі помандрувала аж до Шанхаю, де на неї вже чекали батьки.
У Шанхаї вона залишалася під час Другої світової війни. Спочатку існування було цілком стерпним, але потім японці помістили усіх західних громадян у концтабір. Там вже в останні дні війни помер батько Ільзе. Коли завершилася війна, дівчині виповнилося 22 роки, вона погодилася вийти заміж за пана Йоганнеса (Johannes), котрий був майже вдвічі старший за неї. Вони перебралися у район Гункоу (Hongkou). У 1947 році у подружжя народилася дочка Ірен, але малятко недовго прожило на світі.
Серед океанів і пустель
Коли Народно-визвольна армія Китаю (Volksbefreiungsarmee Chinas) захопила Шанхай, Ільзе та Йоханнес перебралися до США. Спочатку жили у Сан-Франциско, потім – у Лос-Анджелесі та Сан-Дієго. Там Ільзе народила сина Джеффрі (Jeffrey). Але сімейне життя не могло вгамувати її духовну порожнечу, жінка почала вивчати різноманітні релігійні практики. Чоловік такий вибір не схвалив, тому їм довелося розлучитися. З маленьким сином Ільзе знайшла прихисток на ранчо Ла Пуерта (Rancho La Puerta) – екокурорті у передмісті Текате (Tecate). Там захопилася філософією секти есеїв (Essener).
Згодом познайомилася з паном Гердом, з яким одружилася. Сім’я дотримувалася вегетаріанства, і ця практика залишилася з Ільзе назавжди. Незабаром вони вирушили у подорож світом, відвідали Південну Америку, Нову Зеландію, Австралію та Пакистан, поки нарешті не осіли у Сіднеї. Там Ільзе познайомилася з ченцем Тгеравадіном Кгантіпало (Theravādin Khantipalo), з яким зберегла дружбу на все життя.
В образі Айі
Щоб продовжити вивчати духовні практики, Ільзе поїхала до Сан-Франциско, де опанувала медитацію у місцевому Центрі Дзена (San Francisco Zen Center). Працювала 3 місяці у гірському Центрі Дзена “Тассагара” (Tassajara Zen Mountain Center). Потім невгамовна пані вирушила до Бірми, де три тижні відвідувала уроки медитації Ба Кгіна (Ba Khin).
Далі доля привела Ільзу на Шрі-Ланку, де вона зустрілася з німецьким ченцем Ньянапоніку Тгеру (Nyanaponika Thera), який познайомив її з місцевим майстром Нарада Магатгера (Narada Mahathera). За його підтримки Ільзе пройшла духовне переродження й стала Айєю Кгемою (Ayya Khema). На Шрі-Ланці вона вирішила висвятитися у черниці. У той час жінки могли отримати лише 10-заповідне посвячення (Ten-Precept Ordination), а не повне. Однак Айя свого домоглася, пішла ще далі у духовному розвитку й стала фактично першою повністю висвяченою черницею Тгеравади (Theravāda) за останню тисячу років.
Час, коли ім’я стало обітницею
Ця черниця прагнула не лише особистого духовного вдосконалення. Їй вдалося переконати й інших жінок на Шрі-Ланці пройти повне посвячення, фактично відродивши традицію повного висвячення для черниць Тгеравади (Theravāda Bhikkhunīs). У тому ж 1978 році вона заснувала Ват Будда Дхамма (Wat Buddha Dhamma) – лісовий монастир за традиціями Тгеравади поблизу Сіднея. У Коломбо Айя створила Міжнародний жіночий буддійський центр (Internationales Frauen-Buddhistisches Zentrum) для навчання шрі-ланкійських черниць та “Острів “Черниці Параппудува” (Insel der Nonnen Parappuduwa) – для жінок, які прагнули інтенсивної практики або повного посвячення.
Аббатом запросила бути свого давнього друга Бганте Кгантіпало (Bhante Khantipalo). Це стало для Айї початком нового життя – не лише як черниці, а й як жінки, котра змінила правила гри у світі буддизму. Відчуваючи внутрішню потребу досягти більшого, Кгема вирушила до Таїланду, щоб опанувати тримісячний курс практик Бгікшуні (Bhikkhuni). Там черниці здобували вищий ступінь посвяти. А у 1987 році ця жінка вже заявила про себе як координаторка першої в історії буддизму міжнародної конференції буддійських черниць.
Дхарма у літерах і голосах
Цю конференцію згодом назвали подією, яка змінила світ для тисяч жінок. Результатом спільної роботи стало створення “Сак’ядгіти” (Sakyadhita) – всесвітньої жіночої буддійської організації. Айя Кгема була першою буддійкою, яка у травні 1987 року звернулася до Організації Об’єднаних Націй у Нью-Йорку як запрошена лекторка – крок, який чимало європейців вважали неможливим. У цей час Айя активно писала духовні праці англійською та німецькою мовами. Німецька була її рідною, англійську ж вивчила ще підлітком у Шотландії, а згодом удосконалила в Австралії та США.
Перша книга Айї Кгеми “Бути ніким, нікуди не йти” (Niemand sein, nirgendwo hingehen) у 1988 році отримала різдвяну премію пам’яті Гамфріса (Humphries Memorial Christmas Award). Інші її твори теж збирали тисячі прихильників у всьому світі: “Коли летить залізний орел: буддизм для Заходу” (Wenn der eiserne Adler fliegt: Buddhismus für den Westen“), “Хто я?” (Wer bin ich?), “Будь островом” (Sei eine Insel), “Видимий тут і зараз” (Hier und Jetzt sichtbar), “Приходьте та переконайтеся самі: буддійський шлях до щастя” (Komm und sieh selbst: Der buddhistische Weg zum Glück), “Знай, куди ти йдеш” (Wisse, wohin du gehst) .
Більшість цих творів у XXI столітті доступна онлайн, є і повні електронні видання, і цитати Айї Кгеми. Автобіографією цієї черниці “Я віддаю тобі своє життя” (Ich gebe dir mein Leben) читачі завжди захоплювалися як дивовижною пригодницькою історією, сповненою духовних перлин і життєвої мудрості. Медитації та лекції від Айї Кгеми теж доступні на YouTube та інших каналах.
Висвячення, біль і повернення
У 1988 році Айя Кгема отримала висвячення від свого наставника Нарада Магатгера (Narada Mahathera) й стала повноправною Бгікшуні (Bhikkhuni). Церемонія відбулася у новозбудованому храмі Сі-Лай (Si-Lai Temple) у Каліфорнії. Ще через рік черниця повернулася до рідної Німеччини й заснувала у Мюнхені Будинок Будди (Buddha Haus) . А у 1997 році неподалік від нього з’явився ще й монастир Метта Вігару (Metta Vihara).
Але духовне просвітництво не обіцяло легкого шляху. Скоріше – навпаки. Ще у 1983 році жінка почала потерпати від сильного болю, лікарі виявили рак молочної залози. Протягом наступного десятиліття Айя Кгема попри біль продовжувала працювати, навчати й писати. Лише у 1993 році у Німеччині погодилася на операцію з видалення грудей. Черниці тоді виповнилося 70 років, вона ледве не померла під час тривалого відновлення. Однак медики повернули Айю до життя.
Учні Кгеми згадували, що ця жінка дуже спокійно ставилася до смерті. Навіть сама визнавала, що її тіло вичерпало ресурси, тому вже час йти. Однак протрималася аж до листопада 1997 року. Айя Кгема пішла у засвіти у німецькому містечку Ой-Міттельберг (Oy-Mittelberg), де провела останні роки у Будинку Будди. На території закладу цю незвичайну жінку й поховали.
Світло, що не згасає
Проте спадщина буддійської черниці Кгеми продовжила жити. У 2022 році вийшло посмертне видання її книги “Шлях до миру: буддійський посібник із культивування люблячої доброти” (Der Weg zum Frieden: Ein buddhistischer Leitfaden zur Kultivierung von Liebender-Güte). Текст редагувала Лі Брасінгтон (Lee Brasington), яка навчалася в Айї Кгеми протягом 12 років. Вона згадувала, що її вчителька була неймовірною й дуже чіткою у формулюваннях, вміла висловлювати найглибші ідеї так, що навіть новачки їх добре розуміли. Її тексти відрізнялися влучністю, характерною манерою висловлювати думки.
Айя Кгема жила так, як навчала: сміливо, без страху перед смертю, зосереджена на дгармі та передаванні знань іншим. Вона відкрила своїм учням неймовірну кількість тонких нюансів духовних практик, які неможливо передати словами, а тільки через власний приклад. Життя буддійської черниці з монастиря Айї Кгеми залишилося світлом, яке постійно освітлює шлях усім, хто прагне зрозуміти себе та навколишній світ.
Джерела:
- https://www.leighb.com/a_khema.htm
- https://www.lionsroar.com/buddhist-nun-ayya-khema-was-a-force-of-nature-and-of-unconditional-love/
- https://teahouse.buddhistdoor.net/ayya-khema-a-last-rebirth-of-unimaginable-richness-and-depth/
- https://buddhismus-aktuell.de/artikel/brief-eines-schuelers-an-seine-lehrerin-ayya-khema/
- https://www.instagram.com/explore/locations/10825169/wat-buddha-dhamma-meditation-center/