Чимало діячок у різні епохи залишили свій слід у Кракові, серед них були не лише мисткині чи меценатки, а й ті, хто боровся за нове місце жінки у світі. У цьому широкому європейському русі поруч з іменами Гелени Ланге (Helene Lange) та Франциски Тібурціус (Franziska Tiburtius) стоїть і постать феміністки Мінни Кауер (Minna Cauer) – однієї з найрадикальніших і найпослідовніших діячок жіночого руху у Німеччині. Разом ці політикині працювали над створенням жіночої середньої школи “Realkurse” у Берліні, що допомогло німкеням отримати середню та вищу освіту. Далі на berlinka.
Дівчина, яка мріяла змінити світ
Мінна народилася у листопаді 1841 року у Фраєнштайні (Freienstein) у родині пастора Александра Шелле (Alexander Schelle) та Юліани Вольфшмідт (Juliane Wolfsschmidt). Це була типова на той час велика сім’я, де дисципліну, працю та освіту вважали важливими цінностями. З дитинства Мінна прагнула стати вчителькою, однак сімейні обставини тривалий час не давали здійснити мрію. Дівчина вийшла заміж, але так склалося, що чоловік, доктор Август Латцель (August Latzel), а згодом і син майже один за одним пішли у засвіти. Після цих втрат жінка була змушена будувати власне життя з початку.
Саме тоді Мінна Кауер вдалася до кардинальних змін. У 1867 році склала іспит на вчительську освіту, а отримавши диплом, майже рік працювала приватною репетиторкою у Парижі. З 1869 року почала викладати у жіночій школі у Гаммі (Hamm). Там познайомилася зі своїм другим чоловіком – майбутнім столичним шкільним інспектором Едуардом Кауером (Eduard Cauer). Вони перебралися до Берліна, де молода педагогиня вперше потрапила до кола ліберальних політиків і представниць буржуазного жіночого руху.
Шлях до рівності
Саме тоді остаточно сформувалися погляди та переконання пані Кауер, що жінки мають боротися за свої права відкрито й наполегливо. І коли після смерті чоловіка у 1881 році Мінна була змушена перебратися до Дрездена, то не полишила громадську роботу. Вона захопилася науковим вивченням історії жінок. У 1883 та 1884 роках її публікації почали з’являтися у відомій газеті “Vossische Zeitung”. Згодом діячка повернулася до Берліна, де стала викладати історію в школі-інтернаті для американських дівчат (Pensionat für Amerikanerinnen).
У 1888 році Мінна Кауер разом з іншими активістками столиці заснувала Асоціацію добробуту жінок (Verein für Frauenwohl). Саме ця організація стала рупором радикального крила буржуазного жіночого руху. У 1889 році Кауер взяла участь у створенні Асоціації комерційної допомоги жінкам-працівницям (Verein für weibliche Handlungsgehilfen). У 1896 році Мінна вже виступала на Міжнародному конгресі жіночої праці та жіночих ініціатив (Internationaler Kongress für Frauenarbeit und Frauenbestrebungen), який відбувся у Берліні.
Радикальний рух із серцем
У 1899 році зусиллями Кауер та її однодумців сформувалася Федерація прогресивних жіночих асоціацій (Verband fortschrittlicher Frauenvereine). Вона стала конкуренткою Федерації німецьких жіночих асоціацій (Bund Deutscher Frauenvereine), а Мінна Кауер очолила новостворене об’єднання. До нього увійшли клуби, які вважали політику конкурентів надто обережною. Адже поміркований жіночий рух робив ставку на петиції та підтримку ліберальних кіл, намагаючись поступово покращити становище жінок у різних сферах суспільного життя.
Натомість радикальні активістки, до яких належала Кауер, діяли жорсткіше:
- відкрито вимагали виборчого права для жінок;
- критикували відсутність рівності у проєкті нового Цивільного кодексу (Bürgerliches Gesetzbuch);
- виступали проти сексуальних домагань і насильства, закону про аборти, проституції й торгівлі жінками.
Ці діячки фактично розбурхали Берлін обговоренням теми становища домашніх служниць та працівниць. Під час Першої світової війни Мінна Кауер швидко зайняла пацифістську позицію. А у 1918 році вступила до Німецької демократичної партії (Deutsche Demokratische Partei), щоб продовжити боротьбу безпосередньо у політиці.
Лекції, які запалювали
Мінну Кауер називали справжнім магнітом для людей. Вона захоплювала слухачів своїми промовами, була енергійною ведучою з тонким почуттям гумору, майже ніколи не користувалася заздалегідь заготовленими промовами. Бо й без того слова лилися легко та переконливо, ясність думок змушувала присутніх уважно слухати. Її давня колега Ельза Людерс (Else Luders) порівнювала Мінну під час лекцій із відомою акторкою Елеонорою Дузе за жваву міміку та граціозні рухи. А кельнський журналіст називав цю жінку жрицею й пророчицею.
Кауер невтомно подорожувала з лекціями Німеччиною, їздила також до Великобританії, Бельгії, Данії, Швеції, Італії. Виступала на конференціях соціал-демократичної партії Німеччини (Sozialdemokratische Partei Deutschlands). Політикиня дуже цінувала живе спілкування. Навіть погодилася у 1912 році представити молодіжній групі Асоціації добробуту жінок (Verein für Frauenwohl) соціал-демократку Клару Цеткін. Після чого відзначала, що це допомогло їй зануритися у світ ідей цієї жінки й навіть викликало бажання вивчати науковий соціалізм. На думку Мінни, це дало б необхідну ясність її світобаченню.
Журнал та книги, які не мовчали
Кауер була не лише ораторкою, а й активною журналісткою. У 1895 році вона заснувала журнал “Die Frauenbewegung” (Жіночий рух), який залишався рупором радикального буржуазного жіночого руху до 1919 року. За час існування видання вона написала близько 400 статей, редакційних колонок, рецензій та звітів. Підхід Кауер радикально відрізнявся від інших жіночих видань, які вона не раз критикувала. Мінна зазначала, що хоча невелике покращення у становищі жінок є, майже не йдеться про формування нового погляду на життя.
Головні книги Кауер:
- “Жінки у Сполучених Штатах Північної Америки” (Frauen in den Vereinigten Staaten von Nordamerika) у 1893 році – показувала активність американських жінок і їхнє прагнення працювати «на благо всього», тоді як німецькі жінки блаженно мріяли біля ніг Гете та Шиллера.
- “Жінка у XIX столітті” (Die Frau im 19. Jahrhundert) в 1898 році – аналізувала зв’язки обмежених прав жінок і їхнього виховання.
- Пам’ятне видання до 25-ї річниці Берлінської асоціації «Frauenwohl» (Жіночий добробут) в 1913 році.
Писати пані Кауер не припиняла й у похилому віці, всі її матеріали ніколи не втрачали актуальності та гостроти.
Харизма, яка з’єднувала та розділяла
Коли у 1919 році жінки отримали право голосу, Кауер написала, що вважає своє завдання у жіночому русі виконаним. Але й не приховувала свого розчарування з приводу того, що німкені прагнуть жити лише у малому масштабі. А цього недостатньо, щоб вибороти своє місце під сонцем. Цікаво, що пані Мінна ніколи не писала мемуарів. Своє рішення пояснювала тим, що якби прагнула зобразити все відкрито, правдиво та чесно, то отримала б образ жінки у вічному пошуку, яка будувала ідеали для себе, друзів та батьківщини, але “все це раптом зруйнувалося”.
Мінна Кауер пішла у засвіти у серпні 1922 року, була похована на цвинтарі Святого Матвія (Matthäus-Friedhof) у Берлін-Шенеберзі (Berlin-Schöneberg). Ті, хто знав пані Кауер, завжди відзначали її найсильніший політичний розум, освіченість у літературі та політиці. Про це йшлося у численних некрологах та промовах. А з 1952 року її місце поховання було визнане почесною могилою землі Берлін (Ehrengrab des Landes Berlin). У Берліні вулиця Мінни Кауер розташована у районі Моабіт (Moabit), є такі й в Ахімі (Achim) та Ендінген-ам-Кайзерштуль (Endingen am Kaiserstuhl). Кільце Мінни Кауер зробили й мешканці міста Лофельден (Lohfelden).
Жінки, права, історія
Сучасні дослідження підтверджують, наскільки велике значення мала діяльність Мінни Кауер. Цю діячку та її колег часто називають інтелектуалками та ідеалістками, які не завжди мали чітку систему, але завжди діяли від серця. Саме Кауер стала однією з головних лідерок, які створили та мобілізували не лише Асоціацію добробуту жінок (Verein für Frauenwohl), а й увесь радикальний рух за права жінок у Німеччині. Вплив Мінни Кауер відчувається й у XXI столітті, саме її боротьба за права і рівність жінок продовжує надихати сучасні феміністичні рухи та освітні жіночі проєкти.
Джерела:
- https://hist259.web.unc.edu/minna-cauer-1841-1922/
- https://www.digitales-deutsches-frauenarchiv.de/akteurinnen/minna-cauer
- https://frauenmediaturm.de/historische-frauenbewegung/minna-cauer-1841-1922/
- https://www.dreamstime.com/portrait-minna-cauer-german-educator-journalist-radical-activist-middle-class-women-s-movement-illustration-image185072638