Як тільки перед жінками відкрилися нові можливості, Марі-Елізабет Людерс одразу ними скористалася. Вона була першою жінкою, яка вивчала право в Берлінському університеті та закінчила його з відзнакою. Після того, як у 1919 році жінки отримали право голосу, Людерс стала однією з перших жінок-політиків у Рейхстазі та боролася за соціальну справедливість, рівноправ’я жінок і реформу сімейного права. Нацистський режим завершив її політичну кар’єру в 1930 роках. Людерс поїхала до Баварії. Але не назавжди. Як тільки це знову стало можливим, вона повертається, не лише до Берліна, а й у федеральну політику. Більш докладно про життя і боротьбу Марі-Елізабет Людерс читайте на berlinka.info.

Початок політичної кар’єри

Ліберальна політикиня Марі-Елізабет Людерс була однією з найавторитетніших соціальних політиків та представниць жіночого руху в Німеччині. Марі-Елізабет Людерс народилася 25 червня 1878 року в Берліні. Після відвідування середньої школи для дівчат і жіночої економічної школи, вона готувалася до Abitur між 1906 і 1910 роками й водночас вивчала економіку в Берлінському університеті, де в 1912 році стала першою жінкою в Німеччині, яка здобула докторський ступінь у цьому терені. Ще в 1909 році вона заснувала «Асоціацію ремесла та технічного навчання для жінок» і обіймала кілька провідних посад у громадській та жіночій діяльності з 1912 до 1918 року.

Член Німецької демократичної партії з листопада 1918 року, Марі-Елізабет Людерс замінила покійного Фрідріха Наумана в Установчих національних зборах у серпні 1919 року. Бувши членом Демократичної партії Німеччини (DDP), вона є однією з небагатьох жінок у Рейхстазі Веймарської республіки, включно з її внутрішньопартійною опоненткою, Гертрудою Баумер.

Боротися за рівні права жінок

У своєму кабінеті депутатки Рейхстагу Людерс займається соціальними справами, сім’єю та охороною здоров’я, іноді разом із членом СДПН Луїзою Шредер. Однак завдяки своїй участі в парламентських комітетах із питань права, торгівлі та економічної політики вона також занурюється в, явно, чоловічі сфери.

З 1920 до 1930 року жінка була депутатом Рейхстагу, де боролася за рівні права жінок і виступала за поліпшення становища безробітних, за захист дітей і молоді, а також за реформу кримінального законодавства. Саме Марі-Елізабет Людерс є однією із засновниць Німецької асоціації жінок-вчених.

У 1933 році націонал-соціалісти заборонили Марі-Елізабет Людерс працювати та друкуватися. У 1937 році її помістили в окрему камеру на чотири місяці, звідки її звільнили після протестів міжнародних жіночих організацій і членів дипломатичного корпусу.

Робота на фермі

Після цього пані Людерс їде до Баварії. Тут вона забезпечувала собі засоби до існування науковою та громадською роботою, а після бомбардувань та евакуації також роботою на фермі та приватними уроками.

У 1948–1949 роках Марі-Елізабет Людерс стала членом міської ради Берлінської ЛДП-ВДП, а з 1949 року, протягом двох років, була відповідальною за соціальні питання, де вона зробила великий внесок у реконструкцію соціального та медичного обслуговування. 

З 1953 до 1961 року Марі-Елізабет була членом німецького Бундестагу. Саме вона відкривала установчі сесії в 1953 й 1957 роках. Бувши парламентарем, вона знову присвятила себе питанням жіночої політики й кілька разів брала ініціативу в законодавчих питаннях, наприклад, з так званим «Lex Lüders» для регулювання правового статусу німкені, одруженої з іноземцем. 

Марі-Елізабет Людерс залишила парламент у 1961 році. Вона померла в Берліні 23 березня 1966 року після важкої хвороби. На похоронах Марі-Елізабет Людер, виступив Віллі Брандт. У 2003 був збудований Дім Марії Елізабет Людерс, ставши третьою новою парламентською будівлею на Шпрее.