Роза Луксембург була політикинею і журналісткою ставши, поряд із Карлом Лібкнехтом. Вони уособлювали ліве, антимілітаристське крило СДПН і були важливими представниками європейського робітничого руху. Попри те, що вона народилася в Польщі й розпочала свою політичну діяльність теж там, Роза Люксембург є однією з найвідоміших берлінських жінок. Її життя стало легендою. Її діяльність на початку XX століття в Берліні, сформувала політичну історію Німеччини. Більш докладно про революціонерку та феміністку читайте на berlinka.info.

Початок політичної кар’єри

Роза Замосць народилася 5 березня 1870 року в Польщі в родині єврейського торговця деревиною Еліаша Люксембурга та його дружини Ліні, уродженої Левенштейн.

Вона була вихована згідно з юдейською вірою. Після переїзду родини до Варшави, з 1880 року Роза відвідувала другу жіночу гімназію. У 1888 році вона склала екзамен на атестат зрілості. Потім дівчина вивчала філософію, математику, історію, політику та економіку з акцентом на політології в університеті Цюриха. У 1894 році разом із Лео Йогічесом та Юліаном Бальтазаром Мархлевським заснувала «Соціал-демократію Королівства Польського» (СДКП). У 1897 році Люксембург із відзнакою здобуває докторський ступінь у Цюриху на тему «Промисловий розвиток Польщі». У 1898 році Роза Люксембург вийшла заміж за Густава Любека. Відтоді, у 28 років вона зв’язала своє життя з Німеччиною та Берліном, отримавши німецьке громадянство.

Перші арешти

З 1903 року Роза Люксембург була членом Міжнародного соціалістичного бюро. У цій ролі вона викладала в партійній школі СДПН у Берліні та виступала перед великою аудиторією на партійних заходах по всій Німеччині. Вона влаштувалася журналісткою в редакцію «Sächsische Zeitung».

У 1907 році її засудили до двох місяців ув’язнення за «розпалювання класової ненависті». У своїх працях Люксембург розглядала зародження реформізму в соціал-демократії. 5 серпня 1914 року Роза Люксембург заснувала «Інтернаціональну групу» разом із шістьма іншими партійними лівими, такими, як Франц Мерінг і Клара Цеткін, до якої незабаром приєднався і Карл Лібкнехт. З цього в 1917 році виникла «Група Спартака», чиї «Листи Спартака» були опубліковані Лібкнехтом і Люксембург. Вона спровокувала наступний розкол у СДПН у 1914 році своєю енергійною позицією проти війни. 1915 року Люксембург заарештували й ув’язнили. Лібкнехт був призваний на військову службу. За коротким звільненням у 1916 році відбулося ще одне ув’язнення за державну зраду.

Феміністичні принципи

Роза Люксембург була переконаною феміністкою. Вона невтомно виступала за загальне виборче право, яке, звісно ж, мало включати й виборче право для всіх жінок. Але, як соціалістка, вона вказувала на класові відмінності між жінками: «буржуазки», на її думку, були передусім споживачками — а, отже, паразитками. Люксембург добре усвідомлювала, що пролетаркам одразу впаде в очі абсурдний факт капіталістичної реальності: виконувана жінками домашня праця позбавлена вартості для капіталістичної системи. Так не має бути. Як феміністка-соціалістка вона закликала виправити описане вище абсурдне становище.

У грудні 1918 року «спартаківці» та інші ліві соціалістичні групи заснували в Берліні КПД. Люксембург написала її програму. 14 січня 1919 року вона писала про революцію: «Була, є, буде». Після «Січневого повстання» «спартаківців» у Берліні її товариш по зброї Карл Лібкнехт був викрадений разом із нею офіцерами Freikorps. Їх годинами допитували та катували в берлінському готелі «Еден». 15 січня 1919 року Роза Люксембург та її супутник Карл Лібкнехт були вбиті своїми мучителями на берлінському Ландвер-каналі.