У неї було мало часу на всі її різноманітні інтереси. 1 лютого 1705 року Софі Шарлотта померла від запалення легенів у Ганновері, у віці, лише 36 років. Вона насправді хотіла провести там карнавал зі своєю родиною. Королева спокійно пояснила викликаному священнику, що він їй не потрібен. Вона була готова до смерті. Софі померла в оточенні рідних — мати пережила її на дев’ять років. Біографію королеви Прусії читайте тут. Більше на сайті berlinka.
Актив на шлюбному ринку
Коли вона народилася 30 жовтня 1668 року, її мати, Софія Пфальцська, одружена з Ернстом Августом, який пізніше став курфюрстом Ганновера, мала на неї великі плани. Красива, добре освічена дочка була активом на європейському шлюбному ринку. Дотримуючись ідеалів високого бароко, маленьку принцесу виховували як bienséance (порядність), contenance (ставлення) і gravité (гідність). З нею спілкувалися, лише французькою, і вона отримала таку ж освіту, як і троє її старших братів.
Після поїздки до двору Людовика план на одруження провалився. Крім того, дівчина з Ганновера настільки подружилася в Парижі з племінницею Луїзи, Марією-Луїзою Орлеанською, що воліла б вийти заміж за неї, а не за короля Іспанії Карла II. Але любов до мінних ролей в епоху бароко не завжди заходила так далеко.
Фрідріх III, син Фрідріха Вільгельма, великого курфюрста та Луїзи Генрієтти Оранської, був обраний одружитися із Софією Шарлоттою.
Переїзд до Берліна
У 1684 році, коли їй було всього шістнадцять, Софія разом із Фрідріхом переїхала до Берліна. Наприкінці вересня 1686 року дівчина народила сина, який помер через п’ять місяців. Після цього між Фрідріхом III і його мачухою Доротеєю утворилася значна напруга в стосунках. І, Фрідріх, боячись бути отруєним, утік із Софі Шарлоттою через Карлсбад до Лейпцига, Ганновера, Марбурга та Касселя, туди де було безпечно. Під час втечі в Софі стався викидень. Тому, зрештою, вони повернулися до Берліна. Там Фрідріх III у 1688 році змінив свого батька на престолі. У тому ж році народився наступний спадкоємець престолу Фрідріх Вільгельм I, пізніше його назвуть «Солдатським королем», він буде батьком Фрідріха Великого.
Софі Шарлотта, якій у той час було, лише двадцять років, почала жити власним життям. Вона налагодила контакти з Готфрідом Вільгельмом фон Лейбніцем, другом її матері, і Джоном Толандом, планомірно побудувала Лютценбурзький палац, який згодом назвуть «Шарлоттенбурзьким палацом» на її честь, і заснувала Берлінську академію наук. Тут збиралися фрейліни та відомі мислителі того часу, яких цінувала та любила Софі Шарлотта.
Щира дружба й постійна ніжність повинні були визначати стосунки між чоловіками й жінками в Лютценбурзі.
Берлінська втома
Девізом тут була порядність, а не представництво. Для солдатських задоволень короля виник протисвіт. Останні відкриття та ідеї обговорювали разом. Результатом особистих зустрічей стало плідне листування. До слова «Теодицея» Лейбніца присвячена Софі Шарлотті й, як кажуть, на неї суттєво вплинули розмови Лютценбурга та листування між філософом і королевою.
Після смерті Шарлотти, Фрідріх III, знищив значну частину листування своєї дружини, оскільки побоювався, що про нього можуть повідомити якісь негативні речі. Безсумнівно, лише те, що Софі Шарлотта настільки знудилася за гуляннями свого чоловіка в Берліні, що відчула себе паралізованою. 11 червня 1703 року, в день народження короля, Софі написала Лейбніцу, що вона розслабляється, розповідаючи йому про безрадісну втому, яку терпить у Берліні й де завжди буде почуватися паралізованою. Про це вона писала своєму другу, без застережень.