Уродженець Берліна, психолог Вільям Штерн вважається винахідником коефіцієнта інтелекту. Він досліджував розвиток мови в ранньому дитинстві та зробив новаторську роботу в області діагностики здібностей або таланту. Штерн був відданий заснуванню Гамбурзького університету. Не всі знають, але вчений відомий тим, що ввів поняття «перекладач» у 1905 році. З його допомогою він описав психологів, які використовують свою професію, щоб продавати свої приватні думки, особисті погляди та упередження як психологічні, наукові знання. Більш докладно з біографією Вільяма Штерна знайомтесь на berlinka.info.

Берлінське навчання

Вільям Штерн, народжений Вільгельм Луїс Штерн, народився 29 квітня 1871 року в Берліні. Він був єдиною дитиною Рози та Сигізмунда Штернів, походив з асимільованої єврейської родини в Берліні. Юнак здобув докторський ступінь у 1893 році в Берлінському університеті під керівництвом Германа Еббінгауза.

Вільям Штерн одружився з Кларою Йозефі, дочкою заможної берлінської родини, з якою мав трьох дітей: Гільду, Гюнтера і Єву. Щоденники, які він і його дружина ретельно вели між 1900 і 1918 роками, стали дуже важливими, як метод щоденника для психології розвитку.

Штерн був одним із засновників Німецького товариства психологів у 1904 році. Разом з Отто Ліпманом Штерн заснував «Інститут прикладної психології та колективних психологічних досліджень» у 1906 році. Через рік після цього вийшов перший випуск журналу «Journal of Applied Psychology», який Штерн також видавав разом з Ліпманном.

Розвитком дитячої психології

Працюючи на кафедрі педагогіки в Бреслау, він детально займався теоретичним розвитком дитячої психології. Результатом стало написання  спеціальних книг, «Дитяча мова», «Пам’ять, заяви та брехня в ранньому дитинстві» та «Психологія раннього віку». Дитинство».  

Штерн також був новатором у розробці наукових методів дослідження правдивості свідчень свідків. Він став першим судовим психологом у Німеччині в 1903 році й пізніше часто працював у судах.

Слід зауважити, що Вільям Штерн досить критично ставився до психоаналізу Фройда. У 1913 році він написав «Застереження проти посягань на психоаналіз молоді», а також писав критичні заяви в академічних журналах. У 1909 році Фройд, Карл Густав Юнг і Штерн разом отримали почесні докторські звання Університету Кларка. Вони знову зустрілися в 1928 році на конгресі у Відні, але опозиція між ними залишилася. 

Коефіцієнт інтелекту

У 1911 році Штерн своїм однойменним підручником започаткував диференціальну психологію. Його дедалі більше цікавили питання дослідження інтелекту, спираючись, зокрема, на процедури тестування, розроблені переважно Альфредом Біне. У 1912 році Штерн запропонував новий спосіб обчислення рівня інтелекту дитини, який відрізнявся від способу Біне, і в процесі цього ввів термін — коефіцієнт інтелекту. Цей термін утвердився в наступні роки й став одним із найвідоміших психологічних термінів як «IQ».

Штерн відхилив пропозицію роботи від Берлінського університету, тобто свого рідного міста, оскільки це було пов’язано з переходом у християнську конфесію. Коли в листопаді 1918 року солдати, серед яких було багато студентів, повернулися з Першої світової війни, Вільям Штерн разом із професорами Гамбурзького колоніального інституту, заснував приватні університетські курси. Ці курси були надзвичайно популярні, що зрештою призвело до заснування Гамбурзького університету в 1919 році.

У 1933 році подружжя Штернів, попереджене їхнім 31-річним сином Гюнтером про загрозу знищення, втекло в еміграцію, перед початком переслідування євреїв з боку нацистського режиму, до Нідерландів.