Найвідоміша феміністка Німеччини: одна з “Матерів Основного закону” Фридерика Надіг

Минуле та позаминуле століття стали вирішальними для жінок Європи у боротьбі за власні права. Історія зберегла імена найактивніших діячок різних країн, у Німеччині це – феміністки Фрідеріка Надіг, Хелен Вебер, Елізабет Зельберт та Хелен Вессель. Їх називають “Матерями Основного закону”, бо саме вони, перебуваючи у складі Парламентської ради, зуміли добитися важливого доповнення про рівноправ’я чоловіків і жінок. 

Сталося це у травні 1949 року. Найбільш впевнено трималися адвокатка Елізабет Зельберт і політикиня Фрідеріка Надіг, остання мала великий досвід громадської роботи у Берліні, проходила в молоді роки стажування як співробітник поліції з питань соціального забезпечення в муніципальному управлінні. А на перших федеральних виборах 1949 року Фріда Надіг стала членкинею Бундестагу і залишалася на цьому посту до 1969 року. На її честь названо вулиці у Берліні та її рідному місті Герфорді. Більше на berlinka.info.

Як пробивалася до визнання Фрідеріка Надіг?

Фрідеріка народилася у грудні 1897 року, її повне ім’я – Фрідеріка-Шарлотта-Луїза Надіг, хоча називали її здебільшого за першим іменем. Родина була з небагатих: мати Луїза-Генрієтта працювала швачкою, а батько Вільгельм – теслею. Відвідувала громадську школу, з 1912 по 1916 рік вчилася на продавчиню, працювала за професією до 1920 року. Але дівчина прагнула більшого, тому паралельно відвідувала курси сестринської справи та догляду за немовлятами. Виявляла неабиякий інтерес до громадського життя: у 16 років приєдналася до Герфордської організації робітничої молоді, а у 19 років стала членкинею СДПН (Соціал-Демократичної партії Німеччини).

Після Першої світової війни вступила до Соціальної жіночої школи у Берліні, яку заснувала громадська реформаторка Аліса Соломон. Ще пройшла дев’ятимісячне стажування у сфері соціального забезпечення молоді та судової допомоги в Берліні, Шарлоттенбурзі, а також стажування як співробітника поліції з питань соціального забезпечення в муніципальному управлінні в Герфорді. 

У 1922 році дівчина склала іспити, почала працювати соціальною працівницею у Білефельді. Паралельно вела діяльність волонтера соціального забезпечення робітників. Коли у 1933 році змінилася влада, Фріді заборонили працювати як “конфесійній соціалістці”. Довелося забути про політичну активність та влаштуватися медсестрою до лікарні в Арвайлері. Але Надіг не полишала сподівань, що її доля ще зміниться на краще. І це трапилося після завершення Другої світової війни, яку вона пережила в Арвайлері.  

Повоєнні успіхи та досягнення

Фото: Фріда Надіг та Еміль Гросс, 1957 рік

Почала політичну та громадську діяльність Фрідерика у 1945 році зі знайомої справи: взялася за відновлення організації соціального забезпечення робітників в окружному об’єднанні Східної Вестфалії. Ще через рік стала керуючим директором відновленої організації соціального забезпечення робітників у районі Оствестфален-Ліппе, на цій посаді трудилася до 1966 року. Вела роботу в СДПН, активно залучала до партії жінок. Наприкінці 1940 років фрау Надіг обрали членкинею кількох організацій: Зональної консультативної ради британської окупаційної зони, Комітету у справах біженців. парламенту Північного Рейну-Вестфалії.

У 1948 Фрідеріка Надіг увійшла до Парламентської ради разом із Хелен Вебер, Елізабет Зельберт та Хелен Вессель. У політичному комітеті вона була єдиною жінкою, ще працювала у головному організаційному комітеті, була заступницею члена комітету з розмежування обов’язків. На перших федеральних виборах 1949 року Фріда Надіг увійшла до Бундестагу, членкинею якого залишалася до 1961 року. Її обрали прямим голосуванням у виборчому окрузі Білефельд-Штадт, а у 1953 та 1957 роках вона проходила від виборчого округу Білефельд-Галле. 

Боротьба за рівні права жінок

Фото: Фрідеріка Надіг, Хелен Вебер, Елізабет Зельберт та Хелен Вессель

Те, що у складі Парламентської ради, яка розробляла Основний закон Німеччини у 1948 році, було лише четверо жінок яскраво відображає тодішні погляди на їхню роль у суспільстві. Хоча на долю німкень випало чимало випробувань у роки Другої світової війни та після неї. Вони не лише дбали про родини, а й працювали на підприємствах та ліквідації зруйнованих будинків і вулиць, але їхні зусилля й заслуги проігнорували. Жінкам належало знову повернутися до відомого “діти, кухня, церква”, вони не мали права відкривати банківські рахунки, підписувати договори. І взагалі останнє слово мало залишатися за чоловіком.

Але жінки вже не бажали вести таке життя. Тому найперше, на чому почали наполягати четверо обраниць до Парламентської ради, це рівні права з чоловіками. Фрідеріка Надіг та Елізабет Зельберт представляли партію СДПН, Хелен Вебер – ХДС (Християнсько-демократична спілка Німеччини), Хелен Вессель – Центристську партію. Першою підняла проблему рівноправ’я адвокатка Елізабет Зельберт, вона ж легко переконала фрау Надіг, а удвох вони вже перетягнули на свої позиції фрау Вессель та Вебер. Фактично лише Елізабет і Фріда добивалися доповнень, бо їхні товаришки дещо скептично ставилися до ідеї рівноправ’я. Але хоча б підтримали. Боротьба проходила важко, понад 60 чоловіків у Парламентській раді не сприймали серйозно – як вони казали – суто жіночі теми.    

Бажана перемога

Пропозицію адвокатки Елізабет Зельберт відхиляли декілька разів, але жінки трималися войовниче і не поступалися. Надіг наполягала на рівності не лише громадянській, а й сімейній та шлюбній, щоб урівняти у правах позашлюбних та законних дітей. Не забула й про вимоги рівної оплати за однакову працю. Але сміливим жінкам вдалося досягти лише рівності чоловіків і жінок перед законом, що призвело до комплексної зміни Цивільного кодексу. Інші пропозиції жорстко відхилили. 

Але й це доповнення прийняли не одразу. Поступилися чоловіки лише після того, як героїчна четвірка жінок за порадою адвокатки Елізабет Зельберт ініціювали публічний протест. Після чого до Бонну, де збиралася Рада, почала надходити величезна кількість листів від обурених німкень. Такий прояв чоловіки вже ігнорувати не могли й принцип рівності прийняли одноголосно. Згодом у публічних виступах фрау Зельберт напівжартома казала, що то була мить найяскравішої слави за все життя. Вона, як і Фріда Надіг, намагалася отримати мандат до Бундестагу, але невдало. До 1958 року була членкинею парламенту землі Гессен, потім пішла з політики, працювала юристом.

Відзнаки Фрідеріки Надіг та роль перемоги у Парламентській раді

Історики відзначають, що ці жінки, яких назвали “Матерями Основного закону” проклали шлях для подальших реформ. Після того, як німкені палко підтримали реформаторок листами, почав розвиватися жіночий рух у Німеччині, котрий виховав чимало талановитих діячок. Після розширення статті до Основного закону про рівноправ’я у 1957 році з’явився вже окремий Закон про рівні права, потім у 1976 році реформували Закон про шлюб і сім’ю, у 1980 році – Закон про рівноправ’я на робочому місці. І хоча у XXI столітті частка німецьких жінок на керівних позиціях у політиці та бізнесі не зрівнялася з чоловіками, і у Бундестазі жінки складають близько 30%, навіть до цих вагомих змін могло не дійти. Якби не мужність чотирьох діячок минулого століття.

Заслуги Фрідеріки Надіг були належно відзначені. У 1961 році її нагородили Федеральним хрестом за заслуги, на її честь названі вулиці у Герфорді, Берліні, Білефельді, Бонні, Детмольді, Дортмунді, Гютерсло, Кельні, Мерсе, Мюнхені, Нордерштедті, Оффенбурзі, Реді, Россдорфі та Зальцкоттені. Створено Фонд Фріди Надіг, а “Arbeiterwohlfahrt” керує Освітнім центром її імені, який розташовано на Шіллерштрассе у Герфорді. Фріда Надіг пішла з життя у січні 1970 року. А у листопаді 2021 року на ратушній площі Герфорда відкрили пам’ятник цій діячці, який створила німецька скульпторка Аста Гретінг.