У кожній країні існують свої правила звертання до чоловіків і жінок. Коли в Україні забулися радянські варіанти “товариш” і “товаришка”, люди знову почали звикати до стародавніх “пан”, “пані” та “панянка”, як це було ще на початку XX століття. У Німеччині – інакше. У багатьох радянських фільмах про Другу світову війну можна було почути “герр”, “фрау” та “фройляйн”. І чимало українців взяли цей принцип за правило. Але у XXI столітті німкені визнають інше звернення. Далі на berlinka.info.
Історія одного слова
Берлін завжди був більш відкритим, сучасним і політично відкритим містом у порівнянні з багатьма іншими регіонами Німеччини. Там сильніший акцент на гендерну рівність і політкоректність, тож старі звертання можуть сприйматися як образливі. У менш урбанізованих регіонах або на півдні країни слово “фройляйн” іноді ще використовують у жартівливому або ностальгічному контексті, і там до нього ставляться спокійніше. А от у столиці треба бути особливо обережним у спілкуванні.
Хоча ще у минулому столітті ситуація була зовсім іншою. Тоді у розмові з жінками обов’язково брали до уваги їхній сімейний статус: “фрау” зверталися лише до заміжніх жінок та вдів, а “фройляйн” – до незаміжніх. Якщо згадати ситуацію за часів середньовіччя, то чоловіків називали “фро” (fro), а жінок – “фрове” (frowe). Поступово чоловіче “фро” зникло з ужитку, поступившись “герр” (herr), а “фрове” трансформувалося у “фрау”. Ще були звертання “weib” (жінка) і “frau”, які спочатку вважалися рівнозначними, але потім вони почали розмежовувати соціальні верстви суспільства.
Еволюція звертання до жінок: фрау або фройляйн?
У XVII столітті “фрау” почали звертатися до німкень шляхетного походження, тоді як “жінка” призначалося для представниць простого народу: дружин крамарів, ремісників, служниць. У XVIII столітті під впливом французької культури з’явилися нові варіанти: “dame”, “madam” та “mamzel”. Проте вже у першій половині XIX століття через військові кампанії Наполеона і зростання франкофобії популярність цих слів різко зменшилася. До XXI століття дійшли лише “dame” та поодиноке, жартівливе і трохи манірне “madam”, тоді як “mamzel” остаточно зникло. До речі, у царській Росії, до складу якої входила тоді Україна, ситуація була аналогічною. Тільки після революції 1917 року всі представниці жіночої статі відгукувалися на “товаришка”. А за радянських часів другої половини XX століття поширеним стало звертання “жінка” або “дівчина”.
У XVIII столітті до німецьких юнаків аристократичного походження зверталися “Junker”, але з падінням монархії на початку XX століття це звертання зникло, поступившись спільному варіанту “герр”. До речі, на німецьку мову сильно вплинуло саме французьке розмежування на “madame” і “mademoiselle”. За аналогією звертання “фрау” почали застосовувати до всіх заміжніх жінок незалежно від походження, тоді як “фройляйн” – до незаміжніх. А також до молодих жінок у професійній сфері – продавчинь, офіціанток, нянь та секретарок. У німецькій літературі 1920-1930-х років XX століття навіть зустрічається слово “тіпфройляйн” (Tippfräulein) – так називали дівчат, які друкували на машинках.
Епоха “фройляйн” у Берліні
З розвитком індустрії наприкінці XIX століття з’явилися “жіночі” професії, проте працювати у них дозволяли виключно дівчатам або молодим жінкам без власної родини та дітей. Тому аристократичне “фройляйн” стало асоціюватися з такими професіями, як телефоністки (Fräulein vom Amt), медсестри, швачки, модистки, продавчині, офіціантки, вчительки, а згодом – секретарки, стюардеси. Таке звертання поступово стало синонімом професійної діяльності й статусу “старої діви”, бо у важкі часи багатьом жінкам не вдавалося створити власну сім’ю.
Одразу після завершення Другої світової війни слово “фройляйн” викликало хвилю критики серед берлінок. По-перше, воно натякало на низький соціальний статус або на невлаштоване особисте життя. По-друге, слово було середнього роду, що жодним чином не відповідало позначенню чарівної половини людства. І, нарешті, у пестливо-зменшувальному суфіксі “ляйн” німкені вбачали легковажність та зневагу. Офіційно скарги обурених дам почали розглядати у 1950 році, коли при Міністерстві внутрішніх справ ФРН створили спеціальний “жіночий” відділ – “Frauenreferat”. Там приймали скарги на звертання “фройляйн” задовго до того, як уряд випустив міністерський указ про обмеження вживання цього слова в офіційній мові та діловодстві.
Вагомі аргументи “проти”
Ще до офіційного рішення прихильниці фемінізму активно вимагали скасування застарілого і, як вони вважали, надзвичайно принизливого звертання “фройляйн”. Пояснювали це тим, що чоловічого аналога для юнаків чи молодих чоловіків у німецькій мові не існувало. Незалежно від того, одружені чи ні, завжди зверталися однаково – “Herr”. Відома лінгвістка з Берліну Фредеріка Браун (Friederike Braun) вважала це величезною мовною несправедливістю.
Вона ж першою проголосила, що пестливо-зменшувальний суфікс “ляйн” нібито підкреслював незрілість і неповноцінність дівчат. А у тому, що слово мало ще й середній рід, емансипатки вбачали штучне применшення ролі жінки у суспільстві. Однак на цьому проблеми не завершувалися. Феміністки вважали, що таке визначення статусу жінки – заміжня чи незаміжня – за допомогою форми звертання є втручанням в її особисте життя. Виходило, що дівчина за таких умов мала не лише дочекатися пропозиції руки й серця, а ще й дати на неї згоду, щоб офіційно стати повноправною членкинею суспільства. А це вже було геть неприпустимо.
Слово, яке змінило життя
Після ухвалення урядового указу 1972 року, який формально заборонив вживання “фройляйн” в офіційних документах, прихильницям рівності ще довелося не одне десятиліття боротися, щоб нове правило прижилося у повсякденному житті. У 1993 році німецький підрозділ ЮНЕСКО офіційно підтримав мовну симетрію. А після опитування, проведеного у 2008 році, слово “фройляйн” остаточно пішло у минуле, і не лише в офіційних установах та документах, а й у побутовому спілкуванні.
Фройляйн у XXI столітті
У сучасній Німеччині жінки продовжують працювати за тими ж професіями, що й раніше, проте називати їх “фрау”, а тим більше – “фройляйн” вже не рекомендується. За правилами незнайомець має назватися сам й запитати ім’я співрозмовниці. Трохи складніша ситуація з офіціантками та продавчинями. Якщо до чоловіка-офіціанта зазвичай звертаються “Herr Ober”, що означає “той, хто старший”, то для жінки така форма непридатна. “Frau Oberin” звертаються лише до настоятельки жіночого монастиря. Трохи простіше, якщо в офіціантки чи продавчині є бейджик з її іменем. Коли ж ні, у такому випадку найдоречніше обмежитися формальним “Hallo!” або відразу ставити потрібне запитання. Без звертання.
Втім, остаточно забути слово “фройляйн” на практиці виявилося набагато складніше, ніж можна було очікувати. У 2010-х роках воно ще вживалося в іронічному чи ностальгійному контексті. Наприклад, на вивісці перукарського салону, коли власниця називала себе так, як звикла колись. Ще звертання “фройляйн” інколи використовували батьки, звертаючись до пустотливих малих панянок, щоб додати нотку суворості. Але незнайомцю називати навіть 10-річну дівчинку “фройляйн”, не кажучи вже про “фрау”, недоречно.
Але є нюанси
Та попри десятиліття боротьби феміністок за зникнення слова “фройляйн” минуле іноді поверталося навіть у несподіваних ситуаціях. Наприклад, на початку XXI століття у формулярі для внесення даних про пасажирів ірландської авіакомпанії “Ryanair” ще можна було вибрати між “фрау” та “фройляйн” – відповідно до статусу. Причина була суто технічною: компанія мала єдиний європейський сайт, і адаптувати його під мовні особливості кожної країни було б занадто дорого. Тому англійське “міс” переклали як “фройляйн”. Однак потім цю помилку виправили. Тож звичне колись звертання здебільшого залишилося тільки в історії та іронічних контекстах. І шаблон “фрау або фройляйн” неодмінно треба враховувати всім, хто вперше збирається до Німеччини. А особливо – до Берліну.
Джерела: