Трагічна історія берлінської спортсменки Хайді Крігер

Відомий постулат, що спорт корисний для здоров’я ламається на прикметнику “великий”. Так, саме великий спорт не додає здоров’я, а скоріше забирає всі сили, що є, люди, які з дитинства присвятили себе цій дорозі, фактично не мали дитинства та юності. Бо працювали тільки на результат. А далі – як пощастить. Будуть перемоги й медалі, є шанс згодом стати тренером. Коли ж ні – шукати своє місце у житті поза спортом, а це дуже складно. Подібних ситуацій чимало у різних країнах. 

Але найстрашніша доля спіткала тих, чиє здоров’я покалічив допінг. З цим терміном уже багато років пов’язують у спортивному світі ім’я німецької спортсменки Хайді Крігер, яку таємно годували препаратами тренери. Спроба вибратися на спортивний Олімп завершилася майже повним знищенням особистості дівчини не лише морально. А й фізично. Більше на berlinka.info.

Залаштункові ігри спорту

Хайді Крігер народилася у липні 1966 року у Східному Берліні на території НДР. З дитинства почала захоплюватися спортом, найбільше їй подобалося штовхання ядра. Тренери помітили здібності дівчинки і у 1979 році, коли тій виповнилося 14 років, відправили до дитячо-юнацької спортивної школи. За короткий термін Хайді почала демонструвати гарні результати, її почали тренувати у спортивному клубі “Динамо Берлін” за окремою програмою. Юна спортсменка увійшла до складу національної збірної легкої атлетики.

Але тренери прагнули ще кращих результатів. Відтак у 1981 році спортивний вихователь почав давати Хайді допінг. Вона згадувала, що це були сині пігулки, які називали вітамінами. Крігер нічого не підозрювала, їй подобалися тренування, перемоги у різних змаганнях, подорожі та цікаві враження від поїздок. Та й результати радували. За 2 роки вона піднялася у вазі ядра зі 152 фунтів до 230, ретельно дотримувалася програми тренувань.

Удачі та розчарування

Результатом такої роботи стала перемога Крігер у 1985 році на чемпіонаті Європи з легкої атлетики у Штутгарті у штовханні ядра серед жінок. Ядро Хайді пролетіло аж 21,10 метрів. Здавалося, попереду нові перемоги та успіхи, аж раптом ситуація змінилася. У 1989 році впала Берлінська стіна, спортсменам НДР довелося пристосовуватися до нових обставин. Хайді ставила за мету навчитися кидати ядро далі, ніж на 23 метри, що становило б рекорд серед жінок. Але після Олімпіади у дівчини почала сильно боліти спина, вона була змушена взяти перерву у виступах. Однак повернутися у великий спорт не пощастило. Почали даватися взнаки проблеми зі здоров’ям, виснажливі роки тренувань вкупі зі стероїдами вивели з ладу організм.

Найнебезпечнішим у ситуації було те, що пити препарати дівчина почала ще підлітком, коли організм формується. Порушення гормонального фону призвели до того, що стартували фізіологічні зміни за чоловічим типом. Обстеження виявили багаторічне вживання препарату, який мав назву “Oral-Turinabol”, цей стероїд виявити тоді перед змаганнями було неможливо. Він допоміг наростити м’язи, але відібрав ознаки жіночності. 

Пізніше спортсменка згадувала, що тренери поставили досить жорсткі умови, коли вона подорослішала. Поїздки за кордон здавалися привабливими, їй навіть виділили квартиру. Але натомість вимагали діяти так, як тренери вважали за потрібне, нерідко доводилося підіймати вагу годинами, аж доки взагалі могла рухатися. Одного разу Крігер підрахувала, що протягом 2 тижнів підняла понад 100 тонн. Витримувати шалені навантаження допомагали стероїди, але вони ж забрали за це дуже високу плату.

Стисло про допінг

Дослідники з’ясували, що наприкінці 1960 років минулого століття східні німці вирішили сформувати найкращу збірну. Адже Олімпійські перемоги швидко стають відомими на весь світ і піднімають статус держави, яка виховала спортсмена. Так з’явилася у НДР Генеральна концепція розвитку спорту, де розписали всі етапи, визначили рівень відповідальності різних установ та відомств. Напевне невідомо, коли вперше почали застосовувати партії стероїдів при вихованні юних спортсменів. Але це – доведений факт. Після об’єднання Німеччини у 1990 році витягли на світло теку з кодом 14.25. Виявилося, що це – таємна програма допінгу, яка існувала ще з 1974 року. Тільки слово “допінг” там замінили на “підтримуючі засоби”. Додавалися навіть дослідження взаємозв’язку між дозами і результатами. 

Цей план приховували дуже ретельно, і не лише від країн Варшавського договору, а й від союзників у СРСР. Дослідження показали, що до 1998 року в Олімпійських іграх не ставили питання зловживання психоактивними речовинами. Це вже пізніше Міжнародний олімпійський комітет заснував Всесвітнє антидопінгове агентство, щоб тестувати спортсменів. Були заборонені анаболічні стероїди, бета-блокери не лише через високу результативність, а й через ризики, які вони давали. Але вдвічі небезпечнішими є використання чоловічих гормонів жінками, бо в організмі розвиваються незворотні процеси. Розмір грудей і жирові відкладення зменшуються, шкіра грубіє, може активно рости волосся на тілі і при цьому випадати на голові. 

Кардинальне розв’язання проблеми

У Хайді були м’які риси обличчя, статична фігура, але препарати трансформували все ближче до чоловічого типу. Поступово Крігер усвідомила свою транссексуальність і спочатку навіть думала вдатися до самогубства. Але у мить, коли вона вже лягла у ванну з бритвою у руках прибіг улюблений собака Рекс і почав лащитися. Це допомогло дівчині прийти до тями й переглянути своє рішення. Лікарі відзначали: єдине, що могло врятувати їй життя та зупинити жахливі зміні в організмі – зміна статі. У 1997 році спортсменка наважилася на операцію. Так з’явився Андреас Крігер. Тренерів він називав вбивцями, які знищили Хайді.

Боротьба за справедливість

Але Крігер не залишив ситуацію невирішеною. Разом з іншими спортсменами НДР, які ще підлітками постраждали від допінгу, почав кримінальний судовий процес. Проблеми були не лише юридичні, а й медичні та психологічні, які вимагали розв’язання. Дії та свідчення Андреаса у справі знаменитих тренерів, звинувачених у допінгових злочинах, призвели до засудження вищого спортивного чиновника та спортивного лікаря Східної Німеччини у 2000 році. Президента Німецької спортивно-гімнастичної спілки НДР Манфреда Евальда та колишнього віце-директора спортивної медичної служби НДР Манфреда Хеппнера визнали винними у причетності до шкоди 142 атлетам, серед яких були й підлітки.

Життя в іншому образі

Найважче далося Андреасу усвідомлення того, що всі його досягнення у минулому – результат не власних величезних зусиль, а дії препаратів. Зазначав в інтерв’ю, що дуже хотів би знати, чи зміг би сам здобути золото на Олімпіаді. Бо з допінгом всі результати – не справжні. Проблематично було й звикати до іншої статі, крім того, рішення стати чоловіком дуже віддалило Андреаса від матері й братів. На суді він познайомився з колишньою східнонімецькою плавчинею Уте Краузе, яка теж постраждала від допінгових експериментів. Крігер відзначав, що родина дружини сприймає його таким, який він є, хоча людина він далеко не ідеальна. І це хоч трохи примиряє з ситуацією.

Після одруження вони залишилися у Магдебурзі, Андреас став власником крамниці. Це єдина у місті крамниця, де продається військова форма та похідне спорядження. Виховують дочку дружини від першого шлюбу, оскільки про власних дітей не йдеться. Таємна спортивна програма НДР скалічила життя їм обом, але подружжя таки намагається бути щасливим. Хоча їм до кінця життя треба жити на спеціальних гормональних препаратах. Внесок Андреаса відзначили на державному рівні: у Німеччині було запроваджено медаль Хайді Крігер, яку отримують люди, які зробили значний внесок у боротьбу із застосуванням допінгу у спорті.