За давньою традицією монастирі ставлять за межами міст і селищ, аби ніщо не відвертало ченців на мирські думки. Але трапляються й виключення. Таким є унікальний монастир босих кармелітів, відомий як Karmel Regina Martyrum. Розташований він у центрі столиці Німеччини – Берліні в районі Шарлоттенбург-Норд. Порівняно з іншими монастирями налічує не так вже й багато років, почав діяти у 1982 році, але виділяється дивовижною історією. А ще тим, що сюди можуть прийти всі, хто бажає відшукати спокій та рівновагу як у собі, так і в навколишньому світі. Більше на berlinka.info.
Історія створення монастиря Karmel Regina Martyrum
Заснували Karmel Regina Martyrum черниці-кармелітки з кармелітського монастиря Пресвятої Крові, розташованого в Дахау, на місці колишнього нацистського концтабору. Історія цього монастиря – інша окрема історія, діяти він почав ще у 1964 році. Його черниці дотримувалися принципу вести духовне життя на службі примирення у місцях насильства. Берлін теж чимало пережив у роки Другої світової війни, місце для монастиря Karmel Regina Martyrum обрали неподалік меморіального костелу німецьких католиків на честь мучениць за свободу віри й совісті з 1933 по 1945 рік. Знаковий камінь у фундамент заклав кардинал Депфнер. Він і раніше розглядав варіанти заснування монастиря біля меморіальної церкви Марії Регіни Мучениці, тому ініціативу черниць-кармеліток з монастиря у Дахау всебічно підтримав.
Освячення монастиря відбулося у 1984 році, церемонію проводив кардинал Йоахім Мейснер. Першою настоятелькою стала Джемма Хінріхер, а черницями – ініціаторки з монастиря Пресвятої Крові у концтаборі Дахау. Своє рішення перебратися вони аргументували тим, що спеціально шукали місце якомога ближче до Плетцензее, щоб вести заступницькі молитви у тоді розділеному місті. Для зведення храмової споруди прибрали громадські приміщення, побудовані при меморіальній церкві Марії Регіни Мучениці. Такі зміни дозволили після реорганізації парафій у Шарлоттенбурзі у 1984 році, коли парафію костелу Марії Регіни Мучениці обєднали з сусідньою – святого Йосипа у Сіменсштадті. Крипту меморіального храму розширили на північ, додавши каплицю для проведення щоденної меси та хорових молитов черниць.
Стисло про черниць ордену
Для початку варто згадати, хто такі кармеліти та кармелітки, в чому особливість їхнього служіння. Кармелітами називали 2 католицькі чернечі ордени і 1 конгрегацію, які обрали духовність ченців-пустельників з гори Кармель. Орден був заснований у середині XII століття, коли велися хрестові походи. Взялися до цієї справи ченці, які прибули із Західної Європи та оселилися біля джерела святого Ілії на горі Кармель. Історія називає засновником ордена хрестоносця Бертольда Калабрійського. Перші жіночі монастирі приєдналися до ордену у XV столітті. Таке відгалуження як босі кармеліти, котрі проголошували початкові аскетичні ідеали братства, з’явилося у 1593 році завдяки діяльності Терези Авільської та Іоанна Хреста.
Католицькі жіночі чернечі ордени, пов’язані духовними традиціями з кармелітами, сформувалися у XIII – XIV століттях, коли ченці-кармеліти з’явилися у Європі. Дівчата й жінки, котрі прагнули благочестя, приймали їхнє керівництво та дотримувалися правил статуту кармелітів. Вони могли стати самітницями, жити у повній відмові від спілкування та безперервній молитві або об’єднатися у громади при монастирях кармелітів. Черниці передавали монастирю все майно, котре мали, що потім витрачалося на їхнє утримання. Перший монастир кармеліток заснували у 1454 році у Флоренції, потім вони почали з’являтися у Нідерландах, Бельгії, Франції, Іспанії. Першим у Німеччині відкрився монастир кармеліток у Гелі.
Служіння черниць-кармеліток
Фото: статуя Діви Марії у чернечому скапулярії
У XXI столітті такі монастирі діють у 100 країнах світу, у 2013 році орден налічував майже 10 000 черниць і 759 монастирів. Статут там дуже суворий, велике значення приділяється аскезі, аж до відмови від словесного спілкування. Мета чернечого життя кармеліток – єднання з Богом через невпинну молитву, а ще велика шана віддається Богородиці. Цих черниць легко впізнати по вбранню. Вони носять темно-брунатні сукні зі шкіряним поясом, білий головний убір з чорним покривалом, обов’язково – скапулярій.
Скапулярій – це довга широка стрічка з прорізом для голови, її надягають на туніку так, щоб один кінець лежав на грудях, а другий – на спині. Спочатку скапулярій служив лише фартухом, щоб не забруднювати речі під час роботи, а потім став знаковим складником одягу. Кармелітки живуть за статутом святого Альберта, який передбачає поєднання пустельницького та кіновіального чернецтва, суворі пости й практику мовчання. Черниці дають обітниці послуху, цнотливості, ще практикується обітниця клаузури (усамітнення).
Що відомо про будні черниць монастиря Karmel Regina Martyrum?
Ще під час відкриття монастиря настоятелька, перша лауреатка Премії Романо Гвардіні Джемма Хінріхер зазначила, що у житті поблизу Плетцензее вбачає постійний виклик для сестер. Бо вони мають протистояти забуттю та зберігати пам’ять про найтемніший період минулого, бути чутливими до проявів нетерпимості у сьогоденні. А готовність розділити страждання щира лише тоді, коли люди відкриті Богу. Час черниці проводять у спільних та особистих молитвах, а обітниця мовчання, яку дають, є важливим складником, що допомагає відшукати гармонію з Богом, собою і ближніми. Черниці завжди готові поділитися багатством тиші й молитви з усіма, хто до них приходить.
Ще виділяється час на роботу. Мешканки келій шиють та вишивають літургійний одяг, випікають гостину для святої меси, пораються по господарству. Є спільна трапеза, під час якої слухають духовні книги, дві рекреації протягом дня, коли зустрічаються громадою і обговорюють робочі питання. А от після вечірньої молитви за давньою традицією всі дотримуються великого мовчання. Спільнота сестер з кожним роком збільшувалася, вік мешканок келій – від 45 до 94 років. Приїздили вони з різних регіонів Німеччини: Гамбург, Баварія, Рурська область, Саксонія. До відмови від мирського життя мали різні професії, але у монастирі колишні вчительки, виховательки, лікарки та представниці інших професій об’єдналися у пошуку Бога. У кожної був свій шлях до того, але після вибору центром життя став монастир.
Духовний супровід для мирян
Фото: лабіринт у монастирі Karmel Regina Martyrum
Але не варто думати, що черниці монастиря Karmel Regina Martyrum повністю закриті від людей. На території працює чернеча крамниця, де представлені різноманітні церковні товари, куди можуть прийти всі містяни. Працюють жінки й у свічковій майстерні, де реально замовити індивідуальні свічки на хрестини, причастя, весілля або ювілей. Їх прикрашають замовленими написами, проставляють імена або дати. Приймають також замовлення на великі партії святкових свічок від церковних громад. Це не єдиний дохід, надають черницям всебічну підтримку й численні організації Берліну та інших міст.
Цей монастир унікальний не лише тим, що розташований у центрі столиці. Сюди можуть прийти всі, хто шукає відпочинку від суєти. Запрошують містян і на спеціальні аутогенні тренування, де практикуються вправи, імпульси для стійкості та профілактики стресу. Є відкриті групи медитації. Можна відвідати спеціальний лабіринт, який спроєктував Гернот Кандоліні. Черниці називають його маленьким оазисом спокою та роздумів.
Кармелітки певні, що майбутнє людини залежить від того, чи навчиться вона знову мовчати, чи зможе відшукати в собі сили, побачити сенс не у щоденній гонитві за благами, а в суті самих речей. А для цього потрібен простір молитви – дистанція між людиною і світом, точніше, тим шаленим темпом життя, який цей світ задає. Треба лише вчасно зупинитися, відпочити, відкрити для себе простір тиші. І в цьому пошуку черниці монастиря Karmel Regina Martyrum завжди раді допомогти людям.